23 серпня 2012 року – День Державного Прапора України та День вишиванки. Українська символіка єднає друзів!

Завдяки  проекту «Пізнай себе, рости зі Стимулятком» було проведено зібрання тренерів, міні-тренерів та дітей 23 серпня. Це зібрання  було приурочено до святкування Дня Державного Прапора України.

Оскільки дійство проходило у Львові, то одночасно з цим святом відзначалося і свято вишиванки, як одного із символів України. Тому міні-тренери Діанка, Максимко, Миколка і Ромчик прийшли у вишиванках. Відчуваючи свою відповідальність, вони запропонували іншим дітям долучитися до них.

DSCN1230-1DSCN1230DSCN1224DSCN1222


 

 

 

Екскурс в історію.
Вишиванка –
назва вишитої сорочки українців. Вишиванку носили як чоловіки, так і жінки, відрізнявся лише покрій сорочок та орнамент. Вишиванка  - це культурна спадщина українського народу. Вишиванка відома далеко за межами України, і її популярність в останні роки зростає. Візерунок, кольори, тканина, техніка виконання мали велике значення, адже вишиванка розповідала про індивідуальність та добробут її господаря. Цікавим є те, що кожна місцевість мала свій характерний узор та свої кольори.

Усі тренери (дорослі та молодші) підготували пізнавальну та об'ємну розповідь про українські традиції, про історію виникнення вишиванки на Україні, про різноманіття узорів та  їхнє сакральне значення. Не забули вони згадати також про Державний Прапор України та його значення для історії українського народу.

Екскурс в історію.
Державний Прапор України - 8 січня 1992 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Державний прапор України», де було прийнято: «Затвердити прапор з двох рівних горизонтальних смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору…». Прапор як державна атрибутика є символом соборності й незалежності України. Трактування прапора: синя смуга – це безкрайнє небо, а жовта смуга - це безмежні лани достиглої пшениці.

Зібрання проходило в дружньому колі. Кожен довідався багато цікавого, зрозумів, що є ще так багато незвіданого… У присутніх прокинулося велике бажання пізнання, тому не лише тренери, але і присутні пообіцяли, що на наступну зустріч кожен підготує окрему розповідь про який-небудь захоплюючий факт. А діти повідомили, що теж хочуть стати тренерами.